ЗГЛЯ́НУТИСЯ і рідше ІЗГЛЯ́НУТИСЯ і ЗОГЛЯ́НУТИСЯ, нуся, нешся, док.
1. розм. Однокр. до згляда́тися 1. Денної пори, хоч і стрінемось,— тільки зглянемось, словечка не промовимо, розійдемось (Вовчок, І, 1955, 128); Мати нічого не сказала синові. Тільки зітхнула і тихо одійшла до печі. А Юхим з Цигулею зглянулись і знов посхилялися (Головко, II, 1957, 333).
2. на кого, над ким і без додатка, перен. Виявити співчуття, милосердя до кого-небудь, пожаліти когось, змилуватися над ким-небудь. Дід аж на ногах не встоїть. Почув неборак душею, що й на його зглянулась доля (Барв., Опов.., 1902, 191); Дмитрик дуже жалібно кривив обличчя та квилив, мов сирота: — Дайте сиротині копієчку… згляньтесь над голодним!.. (Коцюб., І, 1955, 133); Ізглянулась баба, ізглянувсь старий.— Ну, йди уже, Лиско, хвоста свого грій! (Нех., Казки.., 1958, 68); // на що, над чим. Виявивши чуйність, узяти до уваги, врахувати що-небудь.— А може, вони зглянуться на мої гіркі сльози, на моє вбозтво — може, не займатимуть мене (Гр., І, 1963, 317); [Христя:] Коли не шкода себе, то хоч зглянься над моєю старістю… (Кроп., IV, 1960, 32).
Згля́нься (згля́ньтеся, зогля́ньтеся і т. ін.) на бо́га! — те саме, що Бі́йся (побі́йся, бі́йтесь, побі́йтесь) бо́га! (див. бог).— Що се в тебе за думки такі, сестро! Зглянься на бога! — почав мене вговоряти та вмовляти [брат] (Вовчок, І, 1955, 7); — На бога зогляньтесь! Верніться, сліпі! — Кричить Джеджалій (Стар., Поет. тв., 1958, 221); Не згля́нувся (не згля́нешся, не зогля́нешся і т. ін.), як — дуже швидко, непомітно. — Сухо, тепло, — умовляв далі водій,— чого ще треба? Дощ перейде, дорога протряхне, не зглянемось, як і доїдемо (Ю. Янов., II, 1954, 199); — Оце й не зоглянемось, Дмитре, як орати почнемо… (Стельмах, II, 1962, 261).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 515.