ЗГНОЇ́ТИ, згною́, згної́ш, док., перех.
1. Допустивши до гниття, зіпсувати, зробити непридатним для вжитку. — Ти що ж це, тисячі центнерів яблук хочеш нам на дереві згноїти? (Головко, І, 1957, 486).
2. перен. Довести до загибелі, смерті. Мати, хоч і хвора, але засміялась і, закашлявшись, сказала Кирилові: — Оця проклята землянка згноїть нас… (Коп., Хата хлопчика.., 1957, 6); Недруги хотіли затоптати його в багнюку, знищити, згноїти в тюрмі, а він ось, невразливий, живий-здоровий, служить в Червоній Армії (Збан., Сеспель, 1961, 213).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 516.