ЗГНУЩА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., з кого, над ким і без додатка, рідко. Те саме, що знуща́тися.— Достанеться і тобі, що мене так занапастили, що і сісти не можу, і згнущались надо мною (Кв.-Осн., II, 1956, 189); Тяжко плакала Ганнуся, І не знала, за що, За що́ мати згнущається. Лає, проклинає (Шевч., І, 1963, 160).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 516.