ЗГОДИ́ТИСЯ див. зго́джуватися.
ЗГОДИ́ТИСЯ, джу́ся, ди́шся, док. Виявитися придатним, корисним для кого-, чого-небудь; пригодитися, знадобитися. Що в лісі родиться, то в дворі згодиться (Номис, 1864, № 10269); Параска носила солому на город, складаючи її в стіжок. Згодиться на паливо (Руд., Остання шабля, 1959, 503); Досвід підпільної роботи.. йому так згодився зараз (Цюпа, Назустріч.., 1958, 271); —Я вже підготовив собі чимало однодумців, які згодяться нам у недалекій боротьбі (Д. Бедзик, Дніпро.., 1951, 11); // безос. — Вчися воювати проти ворогів, згодиться (Чаб., Катюша, 1960, 87).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 517.