ЗГО́РТОК, тка, ч.
1. Що-небудь згорнуте, скручене у трубку; сувій. Виводив [писар] на пергаментному згортку щось подібне до малюсіньких п’явок і гусені (Тулуб, Людолови, І, 1957, 161); Поклала [жінка] на нічим не накритий стіл згорток якихось паперів, перев’язаний шпагатиною (Ткач, Жди.., 1959, 72); Чорний згорток шкіри тьмяно блиснув у нього в руках (Тют., Вир, 1964, 215).
2. Предмет або кілька предметів, загорнутих в один пакет; пакунок. Ганна Сільвестрівна віддала Каленику Романовичу згорток (Сенч., На Бат. горі, 1960, 12); Хлопці тільки-но зібралися на ставок. Вони були в замащеному одязі, один тримав згорток і білий рушник (Автом., Коли розлуч. двоє, 1959, 521).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 521.