ЗГРАБНЕ́НЬКИЙ, а, е. Пестл. до згра́бний. Знов стоїть вона перед дзеркалом, направляючи на собі зграбненьку кремову сукню (Л. Укр., III, 1952, 499); Всі вони свіженькі, рум’яненькі, з природи чи від фарби, зграбненькі, як гірські кози (Вільде, Сестри.., 1958, 103).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 522.