ЗГРУ́ДЖУВАТИСЯ, уємося, уєтеся, недок., ЗГРУ́ДИТИСЯ, имося, итеся, док., розм.
1. Збиратися разом, у гурт. Бійці згруджуються, наскільки це дозволяють лижі, і навальною грудою.., беззвучно беруть розгін за своїм командиром (Кач., Вибр., 1953, 382); Півтори чи дві сотні селян ..згрудилися на шляху довкола імпровізованої трибуни (Смолич, Сорок вісім.., 1937, 341); В рудоуправі Андрія чекало багато відвідувачів. Вони стояли перед дверима його кабінету, згрудившись у тісну громадку (Гур., Наша молодість, 1949, 279).
2. Нагромаджуватися, бути зібраним на невеликому просторі (про багато чого-небудь). Позаду на десятки кілометрів стелилося озеро, спереду і з боків тісно згрудилися прибережні круті скелі (Смолич, І, 1958, 99); Курбала понишпорив поглядом по кузні, пішов у куток, де без діла й порядку згрудились залізні покидьки, цурпалки, обрізки (Досв., Вибр., 1959, 201).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 524.