ЗГРІ́ЗНА, присл., діал. Грізно. Звивалася [Мартоха] коло господарства, даючи лад і в хаті, і на дворі та гукаючи на діти згрізна, по-господарськи (Л. Укр., III, 1952, 638); Захвилювався майдан, загомоніли турбаївці, згрізна обступивши своїх кривдників (Гончар, Таврія, 1952, 194).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 524.