ЗГІ́Р’Я, я, с., розм. Те саме, що узгі́р’я. Тихо й тепло, і скрізь червоно, і на небі, і на згір’ях, і на воді (Вовчок, І, 1955, 11); Дід проймав гострим поглядом усю діброву, сягав очима до самої річки, що оточила згір’я з трьох боків (Л. Янов., І, 1959, 302); По згір’ях і долинах.. золотилися стиглі жита (Смолич, День.., 1950, 103).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 514.