ЗГІ́РЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до згірчи́ти. Поруч із ним стояла його покірна, з протертими боками шкапина, яка теж мучилася не менше селянина, добуваючи йому і його дітям чорний, суріпкою згірчений і потом зрошений хліб (Стельмах, II, 1962, 51).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 514.