ЗДА́НИЙ1, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до зда́ти. За здані на завод буряки колгоспники одержали багато грошей, цукру, жому тощо (Нові спос. вирощ. буряків, 1956, 127); Діти виросли, розійшлись на заробітки, були здані в солдати (Життя і тв. Т. Г. Шевченка, 1959, 335); // зда́но, безос. присудк. сл. Конфісковані цінності було відправлено в Херсон і здано губернському казначею по акту (Гончар, II, 1959, 74).
◊ Зда́ний на вла́сну во́лю — який може діяти самостійно. Коні, здані на власну волю, самі шукали собі стежки серед сутінків (Фр., VI, 1951, 60); Зда́ний на свої́ си́ли — який може розраховувати тільки на себе. Тепер я була здана виключно на свої сили (Вільде, Пов. і опов., 1949, 98).
ЗДА́НИЙ2, а, е, діал. Здібний, обдарований. — Ну ж, Меласю! Дівчина, так дівчина, на диво здана! — каже дід, всміхаючись (Вовчок, І, 1955, 344).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 531.