ЗДЕ́РЖЛИВІСТЬ, вості, ж., розм., рідко. Властивість за знач. зде́ржливий. Коли б тільки вдалось їй заховати при Славкові цю задуману здержливість (Март., Тв., 1954, 323); [Цісар:] Свою колишню здержливість байдужу Я славним ділом нині надолужу (Гете, Фауст, перекл. Лукаша, 1955, 407).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 534.