ЗДИВО́ВАНІСТЬ, ності, ж. Абстр. ім. до здиво́ваний 2. [Конрад (дуже здивовано):] Як?.. (Потім здивованість раптом зміняється виразом розуміння). А, розумію (Л. Укр., II, 1951, 184).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 536.