ЗДОРОВЕ́ЦЬКИЙ, а, е, розм. Те саме, що здорове́нний. Крадькома здоровецький старий кіт до діда Василя підійде та — стриб на лаву (Мик., II, 1957, 27); На плечах чорніє здоровецька кучерява голова, як макітра (Н.-Лев., III, 1956, 266); Сей та той [господар] підійме здоровецькою рукою колесо вгору, пустить його легко до землі і прислухається до його стуку (Фр., IV, 1950, 189).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 546.