ЗДУВА́ТИСЯ, а́ється, недок., ЗДУ́ТИСЯ, зду́ється, док.
1. Збільшуватися в об’ємі, набрякати, надиматися від чого-небудь. Над гущавиною лісів місилися, здувалися грозові хмари і темним тістом спухали на розтріпаному небосхилі (Стельмах, I, 1962, 163); Вода зносила її, здувалася над хвилями одежина, та руки закам’яніли на корені, і жінка міцно припала до берега (Ле, Наливайко, 1957, 398); — От-то здулася глина, неначе худобина обпившись,— думала вона (Коцюб., І, 1955, 47); На ставку біля цегельні здулася крига (Перв., Материн.. хліб, 1960, 179).
2. тільки недок. Пас. до здува́ти. При мілкому загортанні [зерна] верхній шар грунту швидко пересушується, здувається вітрами або змивається дощами, оголюючи кореневу систему (Колг. Укр., 12, 1962, 6).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 551.