Слово "здуріти" - пояснення

Словник: Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)



Тлумачний он-лайн словник української мови «ukr-lit.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.

Слова і словополучення з словника - Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)


ЗДУРІ́ТИ, і́ю, і́єш, док., розм. Втратити здатність розсудливо міркувати, ясно сприймати і розуміти навколишнє. Я й бачу, що воно є: здурів парубок, закохався (Барв., Опов.., 1902, 243); — Хіба я здурів, щоб гори розкопував,— сердито обізвався Карпо (Н.-Лев., II, 1956, 274); Можна здуріти від тої повіні корінців, брунатних, жовтих, білих, тонких, грубих (Коцюб., І, 1955, 208); [Оксана:] Ото, здуріла молодиця, зовсім здуріла! Почув би хто, осміяв би — до стінки розмовляє (Мороз, П’єси, 1959; 19); // Те саме, що сказитися (про тварин). Здурів скажений цап, ріжки назад загнувши, Махнув борідкою, замекав, заскакав (Греб., І, 1957, 43).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 552.