ЗЕЛЕНИ́СТИЙ, а, е, рідко. Те саме, що зелена́вий. Почала [Катря] стиха шепотіти йому щось на ухо, й одсвічували її очі чудним зеленистим блиском (Вас., І, 1959, 302); І навіть кепка у тракториста, В автол замащена,— зелениста! (Мал., Листи.., 1961, 69).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 554.