ЗЕРНОВИ́Й, а́, е́.
1. Стос. до зерна (у 1 і 2 знач.). Зернові корми становлять основну групу концентрованих кормів для свиней (Свинар., 1956, 138); Зернова проблема; // Який займається вирощуванням та обробкою зерна (у 1 і 2 знач.). Основою всього сільськогосподарського виробництва є зернове господарство (Наука.., 7, 1961, 23); Зерновий радгосп; Зернові комбайни; // Який шкодить зерну, знищує його. Із зібраним врожаєм зернова міль потрапляє до зерносховищ (Шкідн. і хвор.. рослин, 1956, 438).
2. Який дає плоди й насіння у вигляді зерен. Колгосп хазяйнує добре, збирає рясні врожаї зернових і технічних культур (Вишня, І, 1956, 422); // у знач. ім. зернові́, ви́х, мн. Різні сільськогосподарські рослини, зерна яких використовуються як продукти харчування, а також для одержання концентрованих і грубих кормів та сировини для промисловості. Ми зможемо використати його [трактор ХТЗ] на роздільному збиранні зернових, а також на стаціонарних роботах (Колг. Укр., 4, 1958, 9); Давно, давно тут не проходив плуг, Не сіялися зернові ніякі! (Нех., Чудесний сад, 1962, 61).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 561.