ЗЕРНІ́ВКА, и, ж.
1. Сухий нерозкривний однонасінний плід злаків, який має тонкий шкірястий оплодень, що міцно зростається з насіниною. Плід [злакових] — зернівка, з якою нерідко зростаються квіткові лусочки (Практ. з систем. та морф. рослин, 1955, 189).
2. Жук родини зерноїдових; зерноїд. Отрутохімікати необхідні для обробки насіння і боротьби проти горохової зернівки (Ком. Укр., 2, 1961, 22).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 560.