ЗЖМА́КАНИЙ, ЗІЖМА́КАНИЙ, а, е, розм. Дієпр. пас. мин. ч. до зжма́кати, зіжма́кати; // у знач. прикм. Хоч прекрасні блакитні очі молодої жінки були сухі, мокра, зіжмакана хустка в руках свідчила про те, що вона плакала ще до розмови (Ле, Клен. лист, 1960, 7).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 564.