ЗМАГА́ТИ1, а́ю, а́єш, недок., ЗМОГТИ́, змо́жу, змо́жеш; мин. ч. зміг, змогла́, ло́; док.
1. перех., розм. Брати гору, здобувати перемогу над ким-, чим-небудь; перемагати. Був [Артем] дядько роботящий, землю шанував, і хоч змагали його злидні, та працював чоловік (А.-Дав., Крила.., 1959, 50); Венера зачала благати І за Енеєчка прохати, Вулкан йому щоб допоміг: Енеєві зробив би збрую Із сталі, міді, золотую — Такую, щоб ніхто не зміг (Котл., І, 1952, 208); Ми всі дороги пройшли, Днів розірвавши туман, Лиха здолали, змогли Чорного ворона стан (Ус., Вибр., 1948, 298); // Переборювати, долати що-небудь (почуття, фізичний стан і т. ін.). Ішла дитина, на очах росла, Змагала в серці острах передвічний (Рильський, Поеми, 1957, 288); // тільки 3 ос. Оволодівати всім єством. Хоч заплющив я очі, а сон мене не змагає (Вовчок, VI, 1956, 309); Надходить [Зет] з брилою. Видко, втома починає і його змагати (Л. Укр., І, 1951, 450); Почне ж Тарас говорити про щось серйозно, вона умисне, ніби її змагають позіхи, прикриває долонею рота (Мушк., Чорний хліб, 1960, 114).
2. тільки недок., неперех., до чого, діал. Прагнути. Теперішні поети загалом змагають до того, щоби в своїх піснях, повістях, оповіданнях і т. ін. малювати життя людське таке, яким вони його бачать (Фр., XVI, 1955, 157).
ЗМАГА́ТИ2, а́ю, а́єш, недок., рідко, ЗМОГТИ́, змо́жу, змо́жеш; мин. ч. зміг, змогла́, ло́; док., перев. з інфін. Мати змогу, бути спроможним що-небудь робити. Анна, слабовита й так, не змагала на найширшім загоні йти порівно з іншими (Фр.. І, 1955, 61); Сини.. саме до роботи. Господар також ще змагає (Бабляк, Вишн. сад, 1960, 35); Великії у страха очі, Вся рать неслась, хто швидше зміг (Котл., І, 1952, 220); Христя не змогла говорити… так її серце билося, стукотіло (Мирний, III, 1954, 181); — Бігти зможеш? — Зможу, товаришу командир (Стельмах, II, 1962, 201); // тільки док. Дістати можливість робити що-небудь за певних обставин. Коли поставлять залізну грубку або куплять переносний камін, я зможу тут жити (Коцюб., III, 1956, 403); [Річард:] Ти один в сій пущі мені б міг помогти, якби схотів. [Джонатан:] Аби я зміг, охоти не бракує (Л. Укр., III, 1952, 52); Звістка про падіння Перекопу приголомшила весь світ. Неприступний білий Верден, який, сподівались, зможе триматись роками, упав протягом трьох діб (Гончар, II, 1959, 438).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 609.