ЗМАГА́ТИСЯ1, а́юся, а́єшся, недок.
1. Намагатися перевершити, перемогти когось у чому-небудь, домагаючись кращих, ніж у когось, результатів, показників. Нема що таїти — трудно йому з ученим змагатися, таки лихо — невчений (Головко, II, 1957, 421); Самієвські майстри сьогодні змагалися в творчості. Сапери й піхотинці, скинувши тілогрійки, поплювавши в долоні, в’язали плоти (Гончар, III, 1959, 342); Звідки й взявся горобець: — Ану, давай змагатись! Навпростець Хто долетить туди-он до отари? Орел зібрався з силами і полетів… за хмари! (Дмит., В обіймах сонця, 1958, 163); // перен. Не поступатися кому-, чому-небудь в якихось якостях, властивостях. Рум’яні щоки та губи змагались красою з свіжими, розкішними квітками букетів (Н.-Лев., III, 1956, 238); Чистотою наші лабораторії повинні змагатися з лікарнями (Шовк., Інженери, 1956, 44).
2. Брати участь у змаганні (у 2 знач.). Коли вже змагатися, то треба ж заздалегідь підготувати своє робоче місце (Донч., VI, 1957, 210); Механізатори змагаються між собою за продуктивне і високоякісне проведення всіх робіт (Хлібороб Укр., 1, 1967, 8); Шахтарі Донбасу змагаються з кузнецькими шахтарями за зразкове виконання завдань п’ятирічки (Рад. Укр., 5.XI 1952, 1).
3. перен. Чинити опір кому-, чому-небудь, протестувати проти когось, чогось, боротися з ким-, чим-небудь, за когось, щось. — Я знаю, я бідаха, да ще к тому й кріпак; твій рід такий великий — змагатиметься…. (Барв., Опов.., 1902, 76); — Я — Дуб, се інше діло: Не тільки вітру не боюсь — Я з бурею змагаться буду сміло (Гл., Вибр., 1957, 202); — Толстиков уже й без пива клює, — посміхаючись, кивнув Черниш на свого правого сусіда, що, уткнувшись головою в руки, уперто змагався з налягаючою дрімотою (Гончар, III, 1959, 392); Змагалися хлопці відважно в бою за рідну вітчизну свою (Голов., Близьке.., 1948, 39); Вийшли люди за врожай змагаться (Рильський, III, 1961, 99); // перен. Стикатися (про протилежні думки, почуття, бажання і т. ін.). В ній змагалося два бажання: одно — негайно покинути все до чорта і скоріше їхати звідси.. і друге — навпаки, залишитися довше, дізнатися про всі таємниці (Смолич, І, 1958, 86).
4. розм. Те саме, що сваритися. Кайдаш і Лаврін.. кричали на все горло, змагались разом з бабами й підняли такий гвалт на весь куток, що люди повибігали з хат (Н.-Лев., II, 1956, 339); [Прісцілла:] Ви про що там змагалися? [Руфін:] Та так, пуста розмова, ти не турбуйся… (Л. Укр., II, 1951, 442); // Сперечатися, доводячи свою правоту. Змагається [Катря] з нами, що нема у світі ані добрих людей, ані правди у людей (Вовчок, І, 1955, 226); Старий Горпищенко ніяк примиритись не може, бо по чабанському звичаю тузлук треба їсти, як він каже, тільки з дерев’яних ночовок. Він і сьогодні довго змагався з жінками з цього приводу (Гончар, Тронка, 1963, 10).
ЗМАГА́ТИСЯ2, а́юся, а́єшся, недок., ЗМОГТИ́СЯ, змо́жуся, змо́жешся, док., розм., рідко.
1. Спромагатися на щось, намагатися що-небудь зробити. Конаючи, силкувалася мати звести тремтячу руку, щоб поблагословити дочку, що припадала до неї; холодіючи, змагались уста вимовити це благословення (Гр., І, 1963, 262); — Як же йти, Катре, не здолію я, по землі ступати! — Я тебе доведу, голубко! Зможися, щоб іще гірш тобі не було (Вовчок, І, 1955, 111).
2. тільки 3 ос. Наростати, збільшуватися, посилюватися. Дивний якийсь гомін, що йшов від толоки і змагався чимраз дужче, притягнув Германа до вікна (Фр., V, 1951, 427); В його душі змагалася боротьба, підносилася і спадала хвиля збурених почуттів (Кобр., Вибр., 1954, 35); // Наставати. Після дощів спекота змоглася ще гірша, — просто хамелеоняча спекота! (Л. Укр., V, 1956, 53).
3. рідко. Те саме, що знемага́ти 1. Так стихає буйний вітер, що краєм лісу лопотить ліщиною, свище тернями, а заки дійде до середини лісу, то змажеться зовсім і нарешті втихне (Март., Тв., 1954, 276).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 609 - 610.