ЗМАЛІ́ТИ, і́ю, і́єш, док., розм., рідко.
1. Те саме, що зме́ншитися 1. Машина поїхала, а Марина стояла й дивилася.. Згодом машина змаліла, потім зовсім зникла, залишилася тільки хмара куряви (Сенч., На Бат. горі, 1960, 269); Змаліли Дністрові води і набрали темно-зеленого забарвлення (Оп., Іду.., 1958, 143).
2. Повести себе нерозсудливо, легковажно, по-дитячому. [Фалес:] З малими змалієш навіки, З великими й малий — великий (Гете, Фауст, перекл. Лукаша, 1955, 315).
3. перен. Втратити значення, силу, вагу. В її чистій дівочій уяві образ приятельки, упавшої і зганьбленої, зовсім через те не змалів і не заплямився (Фр., II, 1950, 319).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 611.