ЗМАХ, у, ч. Дія за знач. змахну́ти. Одним змахом кулака повалив він шинкаря на землю (Мирний, II, 1954, 128); Високо-високо в небі кружляв орел без єдиного змаху крил (Томч., Готель.., 1960, 70); І сам того не помітив, що рука його стала твердішою, змахи олівця рішучішими (Збан., Сеспель, 1961, 200).
[За] одни́м зма́хом — за одним разом, зразу. Одним змахом скинула [Терезка] халат (Томч., Готель.., 1960, 312).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 613.