ЗМЕРЕ́ЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗМЕРЕ́ЖАТИ, аю, аєш і ЗМЕРЕ́ЖИТИ, жу, жиш, док., перех.
1. Робити мережку на тканині; мережати.
2. З’єднувати частини виробу особливим художнім швом.
3. Те саме, що вишива́ти.
4. Вирізьблювати узори на дерев’яних і т. ін. предметах; прикрашати, оздоблювати їх.
5. рідко. Розмальовувати фарбами. * Образно. Осінь змережила землю мазками вохри, бакану й кадмію (Тулуб, Людолови, II, 1957, 155).
6. перен. Вкривати яку-небудь поверхню лініями, плямами і т. ін., що нагадують мереживо. Вітчизно рідна, ..каналами зволожимо тебе, ..змережимо рядами лісосмуг (Гонч., Вибр., 1959, 233); // Заповнювати сторінки, аркуші паперу рядками літер. Тиміш.. підріс, у школу ходить, все про батька-матір питає. А як довідався про сестричку, сам цілий листок змережив каракулями (М. Ол., Чуєш.., 1959, 14).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 615.