ЗМИ́ЛОСТИ́ВИТИСЯ, влюся, вишся; мн. зми́лости́вляться; і ЗМИ́ЛОСТИ́ТИСЯ, зми́лощу́ся, зми́лости́шся, док., без додатка і над ким. Виявити милість, ласку до кого-небудь. Просився [Сеспель] на ночівлю, надіявся, що десь, може, змилостивляться, як жебракові, подадуть шматок (Збан., Сеспель, 1961, 308); Люди почали умовляти старосту, щоб змилостивився над чоловіком (Стельмах, І, 1962, 171).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 619.