ЗМИ́ЛУВАТИСЯ, уюся, уєшся, док., без додатка і над ким. Виявити милість, співчуття до кого-небудь, зглянутися на когось, пожаліти кого-небудь.— Люди добрі,— благала Соломія, стоячи на колінах,— змилуйтеся, прийміть нас до хати… Ви ж бачите — пропадаємо (Коцюб., І, 1955, 369); Гей, рибачко чорноока, змилуйсь, змилуйсь надо мною! Я ж то рибка невеличка,— ох, пусти мене на волю! (Фр., XIII, 1954, 148); Нарешті Сидір Карпович, змилувавшись, подав Сашкові ручку (Руд., Остання шабля, 1959, 507).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 619.