ЗМОКРІ́ТИ, і́ю, і́єш, док. Стати мокрим від води, вологи, поту; промокнути. Все наситив своїм диханням сироко. Обважніла одежа, змокрів тютюн, і сторінки книжок наче вилізли з лазні (Коцюб., II, 1955, 410); Розчервонілий, захеканий, він аж парував від швидкої ходи. Піт стікав у нього по щоках на підборіддя, волосся на голові змокріло й злиплось (Коз., Блискавка, 1962, 212).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 631.