ЗМОЛОДІ́ТИ, і́ю, і́єш, розм. Док. до молоді́ти. У зосереджених, застигло-непорушних очах спалахнули веселі вогники, а на втомленому обличчі заграла радісна посмішка. Він ніби змолодів (Коцюба, Нові береги, 1959, 15); Сонце, як спершу, засяло й пригріло,— Й все у природі немов змолоділо (Щог., Поезії, 1958, 305).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 631.