ЗМОРДУВА́ТИ, у́ю, у́єш, перех. Док. до мордува́ти. — Ху-ху!.. — сказав Семен, здіймаючи шапку та витираючи впрілого лоба. Його гірше змордували «дурні думки», ніж орання (Коцюб., І, 1955, 111); Наприкінці м’ясниць одужала Катря. Трудно було одужувати: змучила недуга.., до того ж журба змордувала: все за Юхимом побивалася (Головко, IІ, 1957, 366).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 632.