ЗМО́РШКУВАТІСТЬ, тості, ж. Властивість за знач. змо́ршкуватий. В осклянілих очах дідича, в його прорідженому літами і омертвілому чубі, в геологічній зморшкуватості обличчя відчувався подих смерті (Стельмах, І, 1962, 329); На деяких сортах конюшини в перший рік зараження [вірусом мозаїки] з’являється невелика зморшкуватість листя або гофрировка з некротичними смугами між бічними жилками (Мікр. ж., XVIII, 4, 1956, 7).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 633.