ЗМУРО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до змурува́ти. Були ж ми і в Святогорськім І церков бачили, змуровану Самборським, І плавали в ридвані на Донці (Г.-Арт., Байки.., 1958, 144); Пройшло [солдатське серце] — і теплом своїм добрим зогріло.. Красуні Варшави розтерзане тіло, Змуровані чехом старі городи (Бажан, Роки, 1957, 257).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 635.