ЗМУРУВА́ТИ, у́ю, у́єш, перех. Док. до мурува́ти. Заруба пояснив: — Вони на пенсії вже, але добрі пічники. Таку тобі піч змурують, що в усій окрузі не знайдеш (Кучер, Трудна любов, 1960, 408); Змурував Ярило і той панський дім, що в ньому жив тепер мирославський владика (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 158).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 635.