ЗМУ́ЧУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., рідко, ЗМУ́ЧИТИСЯ, чуся, чишся, док. Втрачаючи сили, стомлюватися, виснажуватися фізично. Їхалося мені не погано, коли не рахувати того, що я сливе весь час не спав і дуже змучився (Коцюб., III, 1956, 406); Ходжу я, ходжу попід ті будинки, нарешті, змучилася, захотілося спати (Кобр., Вибр., 1954, 26); // Доходити до тяжкого морального стану, страждати. Змучилась без тебе, змучилась, нудьгую; Іноді заплачу, іноді сумую (Щог., Поезії.., 1958, 227); Гордій то вкидався увесь у клопіт про Ганнине здоров’я, .. то занедбавши все, по кільки [кілька] днів не озивався до жінки. Вони змучились обоє (Гр., II, 1963, 90).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 635.