ЗМІЦНІ́ТИ, і́ю, і́єш, док.
1. Загартуватися фізично, укріпити здоров’я; поздоровішати. За літо всі [школярі] повиростали, загоріли, зміцніли (Собко, Скеля.., 1961, 24); // Стати мужнішим, твердішим. — Ну, от і все. Дискусія тут ні до чого,— промовив командуючий. Голос його одразу зміцнів, набрався сили (Кучер, Чорноморці, 1956, 83).
2. перен. Стати більш надійним, постійним, тривалим; укріпитися. Григорій відчув, що їхня дружба після трирічної перерви сьогодні ще зміцніла (Десняк, Вибр., 1947, 19); Під керівництвом Комуністичної партії в Радянському Союзі ліквідовано експлуататорські класи, склалася й зміцніла моральна і політична єдність радянського суспільства (Статут КПРС, 1961, 3); Коли офіцер сказав про можливість пострілу з переляку, підозра Якова зміцніла: «Бреше» (Горький, Діло Артам., перекл. за ред. Варкентін, 1950, 164).
3. Стати більш розвинутим, могутнішим, впливовішим, укріпивши підвалини існування, розвитку чого-небудь. Українське образотворче мистецтво розквітло й зміцніло під живлющими проміннями ідей російських передвижників (Рильський, III, 1956, 23); Світова соціалістична система за минулий період значно зміцніла, підвищився її міжнародний авторитет, її вплив на долю людства (Резол., XXIII з.., 1966, 4); В результаті перемоги соціалізму над фашизмом в другій світовій війні виросли й зміцніли сили соціалізму і демократії, ослабли позиції імперіалізму і реакції (П’ятдесят років КПРС, 1953, 22).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 626.