ЗМІЩА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся і ЗМІ́ЩУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ЗМІСТИ́ТИСЯ, зміщу́ся, змі́стишся, док.
1. Змінювати своє місцезнаходження, зсуватися з попереднього місця. Описавши петлю, кожна планета продовжує зміщатись на фоні неба назустріч його добовому обертанню (Астр., 1956, 57); В землі [під час землетрусу] утворюються розколини; одні ділянки суші зміщуються в горизонтальному напрямі, інші опускаються або піднімаються вверх (Фіз. геогр., 5, 1956, 105); Сонце землі пізнать не може, Змістились на карті хребти.., Ріка у нове влилася ложе, У інше море донесла плин (Забашта, Нові береги, 1950, 145).
2. діал. Поміщатися куди-небудь або десь. Він [несесер] мав такий неестетичний вигляд: був замалий, через те в ньому ледве зміщались простирала і випиналися, ясно біліючи на темному, трохи злинялому оксамиті того несесера (Л. Укр., III, 1952, 524); Школа й волость зміщувались в одному здоровому мурованому домі (Н.-Лев., IV, 1956, 68); — У вас лиш горло широке, щоби багато браги змістилось, а в голові вузько (Март., Тв., 1954, 137).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 628.