ЗОЛОТИ́СТИЙ, а, е. Кольором схожий на золото (у 1 знач.). Чорні гори стояли, мов привиди, й дивилися на золотистий від місяця шлях на морі (Коцюб., І, 1955, 293); Ллється зерно дзвінке, золотисте На підводи, що в ряд на току… (С. Ол., Вибр., 1959, 81); Колись і ці кучері були хвилясті й золотисті, мов пшеничний сніп (Стельмах, Хліб.., 1959, 9).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 681.