ЗОЛО́ЧЕННЯ, я, с. Дія за знач. золоти́ти. Використовується [золото] для прикрас, монет, золочення металів, для захисту їх від ржавіння тощо (Курс заг. геол., 1947, 53); Українській архітектурі XVIII ст. властиві мальовничість і колоритність, які досягалися білою пластикою стін, керамічними вставками, багатим ліпним орнаментом, барвистим (зеленим і червоним) фарбуванням дахів, золоченням куполів (Іст. УРСР, І, 1953, 383).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 684.