ЗОПРІВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ЗОПРІ́ТИ, і́ю, і́єш, док.
1. тільки 3 ос. Псуватися, розкладатися від сирості і тепла, гнити.
2. розм., рідко. Вкриватися потом, потіти. Піду на грядки, і Семенко зі мною.. Зробив я йому сапочку смерекову, йде по слідах та й собі нахиляється, аж зопріє (Мур., Бук. повість, 1959, 8).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 686.