ЗОСТАНО́ВЛЮВАТИСЯ, ююся, юєшся, недок., ЗОСТАНОВИ́ТИСЯ, новлю́ся, но́вишся; мн. зостано́вляться; док., розм.
1. Припиняти свій рух; зупинятися. Параска зостановлювалася коло кожного двору, гукала-кричала на всю улицю (Мирний, IV, 1955, 81); Раз його коник зостановився. Просить він коника і грозить, але той не хоче з місця поступитися (Калин, Закарп. казки, 1955, 49).
2. Тимчасово залишатися, поселятися де-небудь. Поїдемо ми з Вами на Одесу, там зостановимось днів на два-три.., а потім морем поїдемо в Ялту (Л. Укр., V, 1956, 189).
3. тільки 3 ос. Припинятися, перериватися. Була хвилина, що зітхання його зостановилось; тіло похолонуло (Мирний, І, 1954, 310).
4. Спинятися, робити перерву в своїх діях. І почала [Христя] розказувати. Спершу тихо, трудно слова зривалися з її язика; вона червоніла, зостановлювалася, пригадувала… (Мирний, III, 1954, 182).
5. перев. З ос. Затримуватися, зосереджуватися на кому-, чому-небудь (про погляд, увагу і т. ін.). Його погляд, тихий та ласкавий, так довго зостановився на їй… (Мирний, III, 1954, 159).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 694.