ЗРА́ДНИЙ, а, е, рідко. Те саме, що зрадли́вий. — Гей, гей! не надь, Рибалко молоденький, На зрадний гак ні щуки, ні лина!.. (Г.-Арт., Байки.., 1958, 77); [Форкіада:] На гілках повиснуть зайди, А на зрадну жінку, знай ти, Жрець сокиру вже припас (Гете, Фауст, перекл. Лукаша, 1955, 371); О ноче! Зрадний твій покров, Лукава ти, весняна ноче! (Рильський, Поеми, 1957, 169).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 698.