ЗРЕАГУВА́ТИ, у́ю, у́єш. Док. до реагува́ти. Все те, що диригент хоче осягнути, він мусить робити завжди трохи раніше, принаймні на один жест, щоб протягом цього часу хористи чи оркестранти могли усвідомити наміри диригента і після того відповідно зреагувати (Осн.. диригув., 1960, 22); В одному селі капітан влаштував фальшиву тривогу.., мабуть, хотів з’ясувати, як зреагують на це його нові люди (Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 63).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 700.