ЗРОНИ́ТИСЯ, зро́ниться, док., поет. Впасти, скотитися (перев. про сльози). Але жоден стогін, жодне ридання не вразило завзятців, і хіба-но крадькома, на чиїх-не-чиїх чорних, молодих, променистих очах набігла була сльоза неслухняна, та й та зронилася безгучно на землю… (Стар., Облога.., 1961, 13); О, скільки ран було На тім прекраснім тілі! Скільки сліз По стовбурі стрункому [берези] прокотилось, Аж поки не зронилася остання, Німого скону мовчазна сльоза! (Рильський, III, 1961, 170).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 714.