ЗРІ́ДНЮВАТИСЯ, ююся, юєшся, недок., ЗРІДНИ́ТИСЯ, ню́ся, ни́шся, док. Ставати близькими, дорогими одне одному; ріднитися. П. Воронько володіє чудовою здатністю навіки зріднюватися з людьми-однодумцями, друзями в боротьбі (Вітч., 12, 1963, 135); Вона [Ольга] полюбила тебе за твої мрії-ідеали, прийняла їх, як свої, духовно зріднилася з тобою (Кол., Терен.., 1959, 298); — А нема охоти прощатись з друзями, звик до них, зріднився душею (Кочура, Зол. грамота, 1960, 437); // Звикати до чого-небудь; зживатися з чимось. Я зріднилась 3 долею лихою! (Бор., Тв., 1957, 56); Гей ти, степ угорський, пушта зелена!.. Це дивина для галицьких і волинських лісовиків, бо зростали вони у лісах, зріднилися з ними, а тут степ навколо (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 566).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 707.