ЗСО́ВУВАТИСЯ і рідко ІЗСО́ВУВАТИСЯ, уюся, уєшся, ЗСУВА́ТИСЯ і рідко ІЗСУВА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ЗСУ́НУТИСЯ і рідко ІЗСУ́НУТИСЯ, нуся, нешся, док.
1. Соваючись, сунучись, переміщатися в інше місце. Зсуваюся на сам [самий] краєчок крісла (Март., Тв., 1954, 201); Страшна ця Уляна! Сорочка розхристана, спідниця у пилюці, очіпок зсунувся набік, коса бовталась на шиї,— вона нічого того не примічала, нікуди не дивилася (Мирний, І, 1954, 312); Парубок.. натиснув плечима, і солом’яна хура зсунулася набік (Шиян, Баланда, 1957, 32); // Не втримавшись де-небудь, повільно спадати, скочуватися на землю, підлогу і т. ін. по похилій поверхні. Стара кожушина сковзнула з рамена й поволі зсувалася додолу, але Литка не затримував її (Епік, Тв., 1958, 110); Коц ізсунувся був з тапчана і впав на землю (Фр., І, 1955, 173); Газети, що Жабі поклала перед собою на ковдрі, ізсунулися на долівку й зашелестіли (Досв., Вибр., 1959, 107); // Сповзати, злазити з чого-небудь на землю, підлогу і т. ін. Марко почав обережно зсовуватися з саней (Стельмах, Правда.., 1961, 22); Остап зсувається з свого ложа і повзе (Коцюб., І, 1955, 367); Посічений Потоцький зсунувся з коня під ноги Богунові (Кач., II, 1958, 425); Максим ізсунувся з печі, зачапав швидко по хаті (Вас., І, 1959, 306); // Переміщатися, сповзати (про гірські породи, грунт і т. ін.). То диво, а не дуб. Один-одинцем стоїть на узгір’ї, міцно уп’явся могутнім корінням у піщану землю, здавалось, усю ту гору тримав у своїх міцних лапах, не давав їй зсуватись донизу (Збан., Сеспель, 1961, 434); * Образно. В долину зсувалася помалу ота чорна хмара війська, що стояла якийсь час нерухомо (Мак., Вибр., 1956, 297).
◊ З глу́зду зсу́нутися див. глузд.
2. Пересуваючись у напрямі один до одного, зближатися, збиратися в одному місці (про предмети). Вона любила осінню пору, коли повітря таке прозоре, що гори, здавалось, зсувались і стояли, як стіни храму (Коцюб., II, 1955, 112); * Образно. Скелі зсунулися зовсім близько, і Гайворонові здавалося, ніби йде він у довжелезному коридорі між сірих одноманітних стін і кінця-краю не буде цьому коридорові (Собко, Кавказ, 1946, 87); // Сідати ближче, щільніше один до одного (про людей). Оксана ласкаво припрошує всіх до столу: — Всі, всі сідайте! Зсуньтесь тісніше, всім місця хватить (Вас., II, 1959, 206); Стіснили стільці, зсунулись, зщулились і якось усі повсідались (Н.-Лев., І, 1956, 623); // Наближатися одне до одного; зводитися. Не раз стискалося Гнатове серце, не раз зсувалися тонкі брови, коли безжурний Петро гнув всілякі жарти, вигадки, весело.. сміявсь (Коцюб., І, 1955, 23); Артем глянув на старого Семена, на капельмейстера, і ще дужче зсунулися його брови на переніссі й стулилися тонкі губи (Ів., Тарас. шляхи, 1954, 168).
3. тільки недок. Пас. до зсо́вувати, зсува́ти.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 722.