ЗЧОРНІ́ТИ, і́ю, і́єш, док. Зробитися чорним; почорніти. — Тільки я в хату — суне Карпо до нас, а сам схуд, зчорнів, як з хреста знятий (Коцюб., І, 1955, 304); І зчорніють червоні троянди, наче в ранах запечена кров… Ох, нехай же хоч сонця нап’ються, поки ще їх мороз не зборов! (Л. Укр., І, 1951, 227); В кутку, як ще тридцять літ тому, висить «спас» і «матір божа» — благословення. Од часу полиняли, зчорніли вони, і тьмяно виступають їхні сумні обличчя (Головко, II, 1957, 121).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 740.