КАБІ́НА, и, ж. Невеличке окреме закрите приміщення, будка або кімнатка спеціального призначення (для пілота, пасажирів, телефонних розмов і т. ін.). Вони зайшли в окрему кабіну, відділену від залу важкими портьєрами з синього оксамиту (Дмит., Розлука, 1957, 38); Кабіна пілота на кораблі-супутнику багато простіша від кабіни пілота на літаку (Рад. Укр., 26. IV 1961, 2); Автомобільна кабіна.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 64.