КАВ’Я́Р, у, ч., заст. Ікра (у 1 знач.). Везе Марко.. червоного Вина з Цареграду Відер з троє у барилі, І кав’яру з Дону (Шевч., І, 1963, 321); Рука тяглася до чарки, котилась слинка, глядячи на шматочки жовтогарячого балика, чорного кав’яру, срібно-блискучого оселедця (Мирний, III, 1954, 268); Петро Ярош.. щороку привозив у дарунок панові та управителю по бочечці кав’яру (Стельмах, Хліб.., 1959, 432).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 67.