КА́ВЕРЗА, и, ж., розм.
1. Підступ, який хто-небудь чинить, щоб ускладнити, заплутати справу, зробити шкоду; інтрига. Червоні кролячі очі [Загнибіди] видавали лукаву душу, єхидні заміри: писарська каверза побраталася у них з крамарськими хитрощами (Мирний, III, 1954, 75); Підозрілий до всього голова артілі Неїжмак убачив у цьому якусь каверзу, спрямовану проти нього (Минко, Вибр., 1952, 47).
2. Злий, підступний жарт, зла витівка. Можна було сподіватися непослуху і каверзи від учнів (Полт., Дит. Гоголя, 1954, 283).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 66.