КАДЕ́НЦІЯ, ї, ж.
1. Вставка імпровізаційного характеру, що входить до складу музичного твору (перев. концерту) й виконується віртуозно без супроводу.
2. Те саме, що када́нс. — В них [церковних ладах] .. нема так званого уводячого [ввідного] тону, що утворює звичайну каденцію (закінчення) (Іст. укр. музики, 1922, 55).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 68.